" «І доки в світі зиск і ворожнеча,
У серці б’ється Музика свята.
Я вірю в те, що я також - Предтеча!
Я грішний світ кладу собі на плечі
З Надією і Вірою в Христа!».
Анатолій Матвійчук

У всі віки Бог співпрацював з високодуховними, мужніми та сильними людьми, сповненими віри й надії, які ставали чудовими інструментами у Його руках. Дух Божий - Дух Христа робив їх світлом для їхніх сучасників. Це були справжні носії світла, які наповнювали світ світлом, надією, вірою й любов’ю:

«Бо тільки їм відкритий Голос Неба
І сила Божих слів, а не словес.
Вони міняють світ, почавши з себе,
Щоб дотягтись душею до Небес».

Серед моральної темряви світу, густоти мороку, що покриває нині людей, яскраві світильники горять і сьогодні. Горять: «Щоб надії сяяли і квітли в ночі темні  і похмурі дні»., тому «Хтось із нас повинен дарувати світло - в темноті запалювать вогні», - свято переконаний  народний артист України Анатолій Матвійчук.
Для української землі й українського народу поет та пісняр А. Матвійчук –  справжній  дарунок самого Неба. Його творчість – це дивовижне відчуття світу. Це Музика! Дивна Музика серця – «дуже земна і космічно чарівна». Це  особливе дихання душі! Це істинне посвячення, яке сьогодні рідко зустрічається.

Анатолій Матвійчук - унікальна особистість третього тисячоліття, яка варта уваги та захоплення. Він  притягує до себе своєю шляхетністю, щирістю, відкритістю, мудрістю та багатогранністю. Особливим чином приваблює та вражає його висока духовна дисциплінованість, а також спроможність бачити і чути більш виразно, ніж його сучасники.

Будучи обдарованим Богом великим і неймовірним талантом торкатися найтонших струн людської душі, митець усвідомлює  усю величину відповідальності особливої місії, покладеної на нього Богом. Тому серед постійної і цілковитої духовної інфляції  у світі, серед беззаконня й абсолютної зневіри, серед повного морального розтління й виродження людської сім’ї своєю творчістю Анатолій Матвійчук вирішує стати на варті справжніх вічних людських цінностей, котрі у своїй основі суттєво і явно суперечать тому, що у нашому суспільстві прийнято вважати нормою. Покликання його серця -  підтримувати тих, хто ще вірить у Світло, Добро і Любов, тих - хто ще не втратив Надію і потребує чистої життєдайної атмосфери, яка живить і укріплює духовне життя! Для цього даровані йому Богом здібності він відточує до найвищого ступеня досконалості. Вкладаючи у свої твори усю свою душу та серце, усі сили розуму і м’язів, усього себе, своє життя, і як довірений Богом капітал, Анатолій використовує для служіння людям. Він працює з повною віддачею  для людей, спонукає їх стати кращими, жити життям вищої якості, шукати вічних реалій, цим самим, ніби намагаючись припинити  процес спустошення нації, її аморальності та виродження, демонструючи усім нам воістину гідний приклад для наслідування.

Справжній майстер слова у своїх творах гострим пером торкається найактуальніших тем  нашого часу, правдиво й реально змальовує вражаюче полотно  нашого сьогодення. Таке виразне віддзеркалення  життя у його поезії та пісні не може залишити людину байдужою, воно неминуче, неодмінно зворушить, збентежить її розум і душу. Поет, як ніхто інший, тонко і вміло апелює до серця, розуму і душі людини, навертає  її  до духовного осмислення свого приходу у цей світ, до її поступового духовного прозріння. Саме тому його вірші  - глибокі та переконливі, спонукають думати, тренують духовні м'язи й водночас схиляють до ясності думки, чистоти серця, вищої дисципліни розуму та благородства характеру, які так рідко зустрічаються в нинішній час.

Тільки істинне мистецтво наповнене серйозним змістом і силою. Тільки справжня музика і поезія  розвиває, вдосконалює і зміцнює розум людини, підносить її інтелект, виховує та веде до внутрішньої краси, очищає, освіжає й наповнює  душу. Саме такою є творчість Анатолія Матвійчука, саме такою є його поезія, музика, його пісня.

• А про що ж наша пісня? На чий вівтар ми покладемо свої здібності, таланти, силурозуму й тіла завтра? Яким буде наш вплив на навколишній світ?

Ще ніколи різні цінності так не змагалися одна з одною за наші вірність та увагу, як сьогодні. Отож й недивно, що: «Все  змішалось  в  ріднім  домі, Як  у  грішному  Содомі…  — Іншу  музику  диктує  гаманець». Як результат: «Гинуть душі у мерзенній суєті, а герої все не ті, не ті, не ті». Сьогодні сучасна культура наповнює нас і наших дітей всіляким непотребом, мотлохом і сміттям. Наша молодь особливим чином наражається на всілякі небезпеки. Чи це «чиясь байдужість чи таємна змова?». Адже нині ми маємо свободу. Багато свободи… Але  нажаль, у цій так званій свободі, ми помираємо від голоду. Наші душі сидять на голодному пайку. Це справжній парадокс! Висновок можна зробити один - сьогодні, як ніколи, ведеться запекла битва за свідомість людини і її душу.

Творчість А.Матвійчука дуже близька мені за духом. Усі його твори я читаю і слухаю з особливою увагою й насолодою  Більшість з них – це пряме віддзеркалення моєї душі, моїх думок і почуттів.

Серед метушні й шаленого темпу суєтного життя у XXI столітті  дуже хотілося б, щоб кожен з нас зумів зробити зупинку на своєму «Полустанку любові», щоб задуматись і ще раз все переосмислити й  зробити вибір між злом і добром - на користь добра, між темрявою і Світлом – на користь Світла, між земним і небесним – на користь небесного, між тимчасовим та вічним – на користь вічного. Тож прислухаймося до голосу поета: «…Спробуймо помінятися, Правді відкривши серця, і на шляху не ламатися, завжди йдучи до кінця».

Анатолію Миколайовичу  побажаємо, міцного здоров’я, твердої віри, чистої і щирої любові, світлої і невмирущої надії, високого натхнення, повного посвячення. Дякуємо за Ваше серце, за Вашу присягу в любові до нас, до усього святого, до України! Бажаємо, щоб  Ви і надалі радували й підтримували нас  своєю творчістю, залишаючись «сіллю» і «світлом» української землі, «Бо життя прекрасне - це життя прекрасне, коли хтось запалює вогні!». Отож: «Карбуйте в серці визначальні ноти, нові відтінки гами і палітри.  Готуйте сили на майбутній день, хай в грудях квітнуть зав’язі пісень, мільйони неможливих комбінацій, нових мелодій тем і варіацій! З полону міста рвіться на природу, щоб оновити душу у красі. Ще буде вдосталь різних відкриттів, наївних стверджень і самоповергнень. В собі шукайте впевненості струм й наповнюйтесь енергією дум! Шукайте слів не марних – до пуття. До слова слово, до рядка рядок - плетіть сонетів ямбовий вінок, вплітайте стрічку кольору надії -  ще ж так багато чистих сторінок, ще стільки слів, що сяють наче зорі. А час не жде - життя навкруг прискорює свій хід й важкі часи переживає світ… Та все ж надія зацвіта поволі і Ви уже навчились висівать як слід. Як люди  в серці правду понесуть, не плачте й не питайте: «Хто ти? Що ти?». Нехай триває ранок, ніжний натяк дня і хтось на небі розкидає ноти. І віриться, що встигнете немало, аби ніколи віра не згасала! А віра в завтра, то жива вода, вона рятує у найважчій скруті… Хай знову Вас веде мета! І вперто пробирайтеся крізь хащі! Є та Земля, яку шукали Ви! Хоч білих плям давно нема на карті. Є Русло, що не  висохне повіки! Це русло – Мудрість. Сробуй осягни – пірнати в глиб, не плавать на поверхні.

Та досить слів. Всьому свій сенс і час. Тепер Ви на одинці -  Ви і Всесвіт… Вслухайтесь до прозріння! До злиття! Хай надихає Вас Симфонія Життя!"

 Використано тексти з віршів А.Матвійчука.
Галина.